Вважається, що до Київської Русі гречка потрапила з Візантії. Назва “гречка” означає, що це “грецький” продукт. Спочатку її обробляли лише ченці біля монастирів, а масово почали садити пізніше. До греків гречка потрапила з Китаю, який вважається прабатьківщиною культури. Тут гречка відома вже понад 5 тисяч років і користується попитом досі. Щоправда, в Китаї її більше використовують для виготовлення гречаного борошна для відомої локшини “соба”.
Полів у Київській Русі було з надлишком, а головна особливість гречки полягає в тому, що ця культура може зростати навіть на неродючих малодренованих землях. Також ця рослина не виснажує ґрунт, на відміну від тої ж кукурудзи. Після збирання гречка довго зберігається.
Але виникає запитання: чому в Європі та США гречку практично не їдять? Причина полягає в тому, що гречка досить невибаглива культура, яка швидко зростає, а тому в Європі та Америці в давнину вона була кормом для худоби. В Португалії, Іспанії, Франції, Бельгії, Німеччині цю рослину називали “арабською” або “язичницькою”.
Навіть сьогодні, коли гречку можна придбати на прилавках магазинів в Європі та США, цей продукт місцеві жителі вважають надто гірким. В Індії її називають “їжею бідних” або “чорним рисом”. Тут її не обсмажують, як в Україні, а продають необробленою.
Чому ж українці так люблять гречку? Після Першої світової війни, голодомору 1930-х років, Другої світової війни та радянського дефіциту гречка залишалася в нашій країні дешевим та доступним продуктом. Її достатньо лише зварити на воді — і вона матиме вже певний смак. Навіть без приправ.
Читайте також:
