Причому не рідше, ніж раз на півроку. За кілька тижнів до 24 лютого 2022 року, Путін сидів у VIP-ложі стадіону в Пекіні, споглядаючи за відкриттям зимових Олімпійських ігор. Тоді Китай і Росія публічно оголосили про “безмежне партнерство”, а Путін і Сі називали один одного “старими друзями”.
У березні 2023 року, вже після того, як Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна у справі про незаконну депортацію українських дітей, Сі Цзіньпін приїздив до Москви з триденним візитом, публічно підтримавши перепризначення Путіним самого себе “президентом” РФ в березні вже 2024 року на наступний шестирічний термін. Тоді для кремлівського “фюрера” це було вкрай важливо, адже, здавалося, що на Заході склався консенсус: припинення найбільшої від часів Другої світової війни на європейському континенті напряму залежить від зміни режиму в Росії.
І в цьому, принаймні поки що, Путін може святкувати проміжну перемогу. Захід змирився з ним у Кремлі. У Держдепі заявили, що США визнають Путіна “президентом” РФ. Ба більше, нещодавно президент Франції Еммануель Макрон сказав, що не прагне зміни режиму в Росії. У цьому зацікавлений і Китай, як і в тому, щоб Росія не програла війну. Проте, це не означає, що у відносинах Пекіна та Москви все так безхмарно. Зі збільшенням залежності Росії від Китаю, збільшуються і ризики власне для самого Пекіна, що й продемонстрував візит Путіна до КНР 16-17 травня, як би російська пропаганда не намагалася довести зворотне.
Тож, про що був цей візит російської делегації на чолі з Путіним до свого “друга” Сі? Чи таке вже між Росією та Китаєм “безмежне партнерство”? Та, що пішло не так? ТСН.ua розкаже в цьому тексті.
“Любі друзі”: доступ до банків
Не було жодних сумнівів, що перший закордонний візит після свого перепризначення “президентом” РФ Путін здійснить до Китаю. Бо саме від Пекіна залежить здатність російського ОПК отримувати необхідні комплектуючі для виробництва зброї в обхід західних санкцій. Треба зазначити, що й Сі Цзіньпін після переобрання головою КПК втретє, свій перший закордонний візит теж здійснив саме до Росії. Проте, більш ніж рік тому, США не погрожували запровадити санкції проти китайських банків за допомогу російській військовій машині, що боляче вдарить по китайській економіці, яка й без того не в найкращому становищі.
Сюрпризи для Путіна почалися ще з трапу літака. На летовищі в Пекіні його зустрів не особисто Сі Цзіньпін чи інші високопосадовці КПК, а віцемер міста Чень Іцінь. Наскільки це справді приниження судити важко. За численними відео в мережі видно, що Путін прилетів до Пекіна чи-то ще вночі, чи-то на світанку. Але російська пропаганда помітила лише червону доріжку, урочисту варту та російське морозиво в китайських супермаркетах. Кремлівський “фюрер” привіз із собою ледь не весь свій уряд, пів президентської адміністрації, очільників держбанків, олігархів, та, авжеж, нового міністра оборони Андрія Білоусова.
Заяви Путіна про те, що “Пушкіна й Толстого читають у простих китайських сім'ях”, а “росіянин із китайцем – брати навіки”, підсилювали формулювання ухваленої за підсумками його візиту до Китаю спільної заяви, де Пекін і Москва авжеж вказують, що у всьому винен Захід, бо “США, як і раніше, мислять категоріями Холодної війни й керуються логікою блокового протистояння”. Однак, у цьому доволі об’ємному (7 тис. слів), проте малозмістовному документі, жодної згадки про “дружбу без кордонів і співпрацю без заборонених зон”, як це записано в спільній заяві Китаю та Росії від 4 лютого 2022 року.
Взаємна торгівля між Китаєм та Росією за 2023 рік досягла $240 млрд, що на 26% більше, ніж у 2022 році. Росія є найбільшим постачальником сирої нафти до Китаю, потіснивши навіть Саудівську Аравію. Від січня 2023 року лише на експорті нафти до Китаю Росія заробила $87 млрд, тоді як в середньому на війну проти України Москва витрачає по $10 млрд на місяць. Разом із тим, як раніше вже писав ТСН.ua, об’єм торгівлі Китаю лише з ЄС, не кажучи вже про США, у 2023 році становив майже $738 млрд, що втричі більше за обсяги торгівлі з Росією.
Можливо саме тому головну проблему – доступ російських компаній до китайських банків – черговий візит Путіна до Китаю так і не вирішив. Через загрозу потрапити під американські санкції за допомогу Москві у війні проти України, деякі китайські банки обмежили операції з російськими компаніями. Цікаво, що в п’ятницю, 17 травня, в останній день візиту Путіна до Китаю, очільник “Ростеху” Сергій Чемезов (який входить до найближчого кола Путіна – ред.) заявив, що Москві варто обмежити кількість китайських авто на внутрішньому російському ринку. Хоча при цьому Путін, перебуваючи в Китаї, говорив, що Росія навпаки зацікавлена в присутності китайських автовиробників на російському ринку та має намір розширювати співпрацю.
Вочевидь, поки що, західні ринки для Китаю дійсно важливіші, ніж дружба з Росією, якою б безмежною вона не була. Адже той же китайський автопром на першому місці в світі, й активно завойовує нішу електрокарів та плагін-гібридів. Цього тижня уряд США підвищив мита на китайський імпорт на $18 млрд. До прикладу, мито на електромобілі зросли від 25% до 100%. Те ж саме готується зробити й ЄС, хоч окремі країни-члени, такі як Угорщина та Німеччина, проти цього. До того ж, ЄС вже розпочав розслідування щодо китайських виробників прокату із заліза та сталі, які субсидіюються КПК, щоб захистити європейських виробників від нечесної конкуренції.
Це сильно вдарить по китайській економіці, якій дуже потрібні гроші. Взяти хоча б рішення про надання Центробанком Китаю $138 млрд постраждалому від кризи сектору нерухомості після того, як низка забудовників оголосила про дефолт. По суті, держава просто викупатиме непродану нерухомість, яка простоює. Росія не має таких ресурсів, щоб хоч якось допомогти Пекіну, який вже давно обіцяє Москві підписати угоду про будівництво газопроводу “Сила Сибіру-2”. Проте, головне питання тут у тому, а хто ж буде за це платити? Це ж Путіну треба якось замістити втрачений європейський ринок збуту. Тому, під час візиту Путіна й зустрічі з Сі Цзіньпіном, вони явно не відкорковували шампанське, святкуючи перемогу над “ненависним Заходом”.
“Мирний” план: переговори і заморозка
Якщо подивитися на публічні заяви Путіна під час його перебування в Китаї, складається враження, що він туди їздив лише для того, щоб вчергове виправдати своє маніакальне бажання захопити Україну. Кремлівський “фюрер” знову повторив маячню про те, що Росія начебто ніколи не відмовлялася від переговорів, проте, які б враховували “реалії на землі” та “стамбульські домовленості”. Навіть у спільній китайсько-російській заяві на 7 тис. слів, ухваленій під час візиту Путіна до КНР, Росія відзначає “готовність китайської сторони грати конструктивну роль у питанні політико-дипломатичного врегулювання української кризи”.
Саме “українською кризою” Пекін називає повномасштабну війну, яку Росія розв’язала проти України. Ще в лютому 2023 року Китай оприлюднив свою “позицію” – “мирний” план із 12 пунктів, який передбачав безумовне “припинення вогню” та “відновлення мирних перемовин” без жодних запобіжників. Вже за рік, у лютому 2024 року, міністр закордонних справ Китаю Ван Ї публічно поставив під сумнів Будапештський меморандум, заявивши, що Пекін його не підписував, а просто визнав. А китайські експерти, які співпрацюють із КПК і ретранслюють політику партії, проте більш вільні у висловлюваннях, у своїх публічних інтерв’ю та коментарях ставили під сумнів суверенітет України та покладали всю провину за початок війни на Захід, США та НАТО.
Проте спроби Сі Цзіньпіна створити собі в світі образ миротворця, який буцімто хоче примирити “ворогуючі сторони”, тобто Росію та Україну, з тріском провалилася. За словами держсекретаря США Ентоні Блінкена, Китай не надає Росії пряму збройну підтримку, але допомагає російському ОПК отримувати необхідні комплектуючі для виробництва зброї: мікрочіпи, верстати та інші товари подвійного призначення. Крім того, ТСН.ua вже писав, що китайські компанії давно допомагають Москві збирати безпілотники безпосередньо на російській території, надають нітроцелюлозу для вироблення боєприпасів, а також оптику, яку використовують у танках і бойових машинах. Також відомо, що Китай надає Росії супутникові зображення для ведення війни проти України, та працює з Росією над вдосконаленням своїх супутникових та інших можливостей космічного базування, що може становити ширшу загрозу для всієї Європи в майбутньому.
У статті “Китайсько-російські відносини: чим Сі Цзіньпін готовий заплатити за війну Путіна?”, ВВС пише, що поки Путін вихваляється своєю дружбою з Сі, останній може мати вагомі причини для занепокоєння й ставить його в незручну ситуацію, бо китайська економіка не може собі дозволити такий тиск з боку США та ЄС за підтримку Пекіном війни Росії проти України.
“Пекін досі вважає Москву ключем до зміни світового порядку під керівництвом США. Торгівля між ними процвітає. Дешеві російські енергоносії, включно з постійними поставками газу через трубопровід “Сила Сибіру”, є перевагами для Китаю. Проте, оскільки війна затягнулася, альянс (Росії та Китаю – ред.) не здавався таким вже й “безмежним”. Цей термін майже зник із державних (китайських – ред.) ЗМІ. Але явний нейтралітет не означає, що симпатії до України легко помітні в китайських медіа, які піддаються жорсткій цензурі”, – зазначає ВВС.
Попри офіційну заяву МЗС КНР, що Путін на неофіційній зустрічі з Сі в Пекіні говорив про готовність Росії до вирішення “українського питання шляхом політичних переговорів”, насправді це чергова незавуальована спроба Китаю переконати Захід, що на першому установчому саміті формули миру в Швейцарії 15-16 червня має бути й Росія, про що вже публічно говорив Пекін. Щодо самого Китаю, запрошення він отримав, але ще нічого не відповів. Цікаво, що напередодні візиту Путіна до Китаю, його помічник з міжнародних питань Юрій Ушаков говорив, що Китай точно не поїде до Швейцарії на саміт. Проте, вже в перший день візиту Путіна до Китаю, його прессекретар Дмитро Пєсков заявив, що “участь КНР у саміті по Україні не додасть йому результативності”.
Звісно не додасть, бо рішення про припинення війни в руках Путіна та його оточення. Чому ж Кремль так турбує цей саміт у Швейцарії? Звісно, що особиста присутність там Сі Цзіньпіна ніколи й не обговорювалася. Але, якщо б у цьому мирному саміті взяв участь наприклад Ван Ї чи інший високопосадовець КПК, це б вже стало великим досягненням. По суті, це б означало, що Пекін таки прагне закінчення війни в осяжному майбутньому та робить ставку саме на відносини з ЄС і США, які можуть врятувати китайську економіку, а не на Росію, яка тягне КНР на дно.
“Візит Путіна також показав межі альянсу країн. У Китаї Сі розгорнув червону доріжку для Путіна, але візит не призвів до публічних зобов’язань щодо конкретних нових проєктів чи інвестицій між двома країнами”, – пише The New York Times у статті про підсумки візиту Путіна до Китаю.
Але не треба сподіватися на кардинальний розворот Пекіна. У п’ятницю, 17 травня, на другий день свого перебування в Китаї, Путін відвідав Харбін – місто з давніми історичними й культурними зв’язками з Росією. Але очільник Кремля поїхав туди не за культурою чи історією, а задля відвідин місцевого політехнічного інституту, відомого своїми дослідженнями ракет і космічних технологій, де також навчалися північнокорейські вчені, які працювали над ядерною програмою КНДР. Це більш ніж незавуальований сигнал Заходу, що оборонна та військова співпраця Росії та Китаю триватиме.
