Одна з найтривожніших новин фронтових – від голови української розвідки Кирила Буданова. В інтерв'ю цього тижня він заявив: Росія спробує атакувати Північ України вже найближчими місяцями. Але йдеться про Сумський чи Чернігівський напрямок, не уточнив. Бо не хоче провокувати паніку.

Чи реальний наступ росіян з півночі, про який каже Буданов, розповів воєнкор ТСН Андрій Цаплієнко.

За словами Цаплієнка, ймовірність наступу дуже висока. Росіянам таки вдалося розтягнути наші війська, створивши точки напруги вздовж усієї лінії фронту. Сили оборони змушені в авральному режимі шукати додатковий особовий склад, і він часто потрапляє на передову непідготовленим. Бо підготовка одного піхотинця  вимагає мінімум кількох тижнів або навіть місяців. Та головна проблема – Україна так і не отримала дозвіл на удари далекобійною зброєю союзників по цілях в глибині території Росії.  А це єдине що завадило б Москві зібрати сили для наступу. 

Харківщина

Якщо рухатись з півночі на південь, то це три напрямки на Харківщині – Липці та Вовчанськ, і ближче до Куп'янська, який окупанти не можуть взяти в лоб, і потенційний наступ на Борову.

Битва за Донеччину

Далі Часів Яр з потенційним виходом на Костянтинівку.

Покровськ, де окупанти просунулись в районі Євгеніївки і Новоолександрівки. І відтепер додались Торецьк і особливо Нью-Йорк,  де ворог веде вуличні бої та розширює виступ біля Юріївки. Але в нас є важливий успіх – ми відбили село Сотницький Козачок на кордоні з Росією.  

Донецький степ – не найкраще місце для того, щоб приховати в його складках кілька українських бригад з важкою технікою. Проте, в українців вибору немає. Не буде в степу артилерії – і штурмові хвилі противника знесуть нашу оборону в місті Часів Яр. Що може статися далі – очевидно для кожного артилериста.

“Вони йдуть з кількох напрямків, щоб поближче до Костянтинівки. Важливі дороги, траси, дороги життя, так можна сказати. І вони хочуть на них вийти, і тоді вже пряма дорога на Костянтинівку, а там і Краматорськ, Дружківка, Покровськ. Вся Донецька область”, – каже Олександр, командир САУ 2С1 93-ої бригади “Холодний Яр”.

Завдання цього розрахунку – зупинити російський піхотний штурм в районі Кліщіївки, навколо якої впродовж двох років не будо жодного тихого дня. 

“Вони ж намагаються не просто розширити фронт, а так, щоб ми розсіялись. Ту ж артилерію щоб на більший фланг розтягнули”, – зазначає Максим, навідник САУ 2С1 93-ої бригади “Холодний Яр”.

Значить, Кліщіївка та Андріївка – не просто точки на карті. Втримаємо їх, – є шанс втримати й інші території на Донеччині.

Оточення Костянтинівки – ось що планує зробити ворог, і тут всі прекрасно розуміють його задум. Він створює точки напруги по широкому колу, розтягуючи українські позиції. На цьому напрямку артилеристи 93 бригади поки що стримують його просування, але робити це стає дедалі складніше.

Вогонь відкривають лише тоді, коли розвідка на сто відсотків впевнена в тому, що постріл зупинить штурм.

“На наш один постріл їхніх п'ять-сім пострілів”, – визнає командир САУ 2С1 93-ої бригади “Холодний Яр” на ім'я Олександр.

Ворог намагається вирахувати, де знаходиться гармата. І, щойно її побачить російський дрон типу “Орлан”, через лічені хвилини по установці летить майже все, що є в арсеналі росіян, від снарядів до авіабомб.

Через те, що ворогом проглядається ледь не кожен квадратний метр території, будь-яка доставка всього необхідного по землі перетворюється на смертельно небезпечну операцію. Українці змушені налагодити повітряне забезпечення передових позицій. Вісімдесят відсотків бойових вильотів дронів – доставка продуктів, води, боєприпасів, – і це дозволяє тримати лінію фронту. Росіяни теж шукають нестандартні способи протидії.

Ситуація у Торецьку

Однією з точок напруги навколо Костянтинівки став Торецьк. Шахтарське місто, розташоване на пагорбах поруч з окупованою Горлівкою росіяни, звісно, обстрілювали, але не наважувались штурмувати. Та раптом все змінилось.

І саме на Торецьк ворог спрямовує основну тактичну міць – перемелює його авіабомбами.

“На сьогоднішній день ворог нищить інфраструктуру, об'єкти, мирне населення, використовуючи всі види озброєння, в тому числі, по 10-15 авіаударів”, – каже голова Торецької МВА Василь Чинчик.

Розвалити місто бомбами, а потім піхотою зайти на його руїни, як це було в Бахмуті та Авдіївці, –  ось так виглядає тактика ворога. Але наразі 95 десантно-штурмова бригада, яку терміново перекинули сюди, зупинила просування росіян.

Найбільший успіх росіяни мають на Покровському напрямку.

“Зараз це напрямок основного удару. Вони хочуть вийти до траси і перекрити Покровськ”, – пояснює начальник штабу батальйону 47 ОМБР Денис.

Йдеться про трасу Покровськ-Костянтинівка. Перерізавши цю логістичну артерію, противник сподівається знекровити всю систему української оборони в Донецькій області.

“Росіяни захопили Новоолександрівку і рухаються далі. До траси там залишилось зовсім небагато”, – зазначають бійці.

Російське просування досягається неймовірно високими втратами.

“Противник нас переважає чисельно, і їхні бригади постійно відновлюються. Зараз, коли ми спілкуємося, 30-а бригада (ЗС РФ. – Ред.) 5 раз іде на відновлення. Тобто 47 бригада 5 раз розбила одну і тут саму бригаду”, – говорить заступник командира батальйону 47 ОМБР.

“Магура”, найбільш боєздатна бригада, яка тримає Покровський напрямок, за цей час фактично жодного разу повноцінно не відновлювалась. В 47-ій, як і скрізь, бракує людей. Це основна причина російського просування. Гальмувати його вдається лише за рахунок українського героїзму і унікальної західної техніки. 

Ефективні Bradley

Покровський напрямок, мабуть, один з найактивніших на карті української війни. Лінія фронту повільно, але просувається, в напрямку міста Покровськ. Хлопці, які виїжджають на передній край на ось таких бойових машинах піхоти “Bradley”, кажуть, кожного тижня їх маршрут скорочується ледь не на півкілометри.

Зараз їхня задача – це переважно доставка піхоти на передній край.

“Бачу по своєму маршруту. Тиждень тому ми вигружали піхоту на одну позицію, а тепер на 500 метрів ближче. Напевно, це свідчить, що росіяни просунулись на 500 метрів”, – каже командир Bradley 47 ОМБР на ім'я Олексій.

В росіян немає нічого, що б вони могли протиставити Bradley. 47-а стала єдиною бригадою яка отримала ці потужні бойові машини піхоти. І попри те, що певна їхня кількість вийшла з ладу або була уражена ворогом, Bradley залишаються господарями на полі бою. Особливо в нічний час, завдяки потужним приладам нічного бачення.

Захищеність машини, помножена на шістсот кінських сил її двигуна, гарантує екіпажу виживання під обстрілом.

“Мінометний обстріл нам не страшний. Не зважаємо навіть. Кожного разу міни летять, шелестять уламками по броні. Їдемо далі”, – каже командир Bradley Олексій.

Україні для стримування агресора потрібно нарощувати парк цих незамінних машин. Але поки що війна лише скорочує їхню кількість. 

“Було б дуже непогано, якби у всіх українських бригадах були Bradley. Союзники мають розуміти, чим більше в нас буде Bradley, тим скоріше це все має закінчитись”, – розмірковує старший технік роти Bradley Роман.

Війна роботів

Росіяни шукають способи зберегти темп свого наступу і знизити втрати. На Покровському напрямку 47-а бригада побачила два російські наземні роботи. Озброєні гранатометами платформи були знищені дронами “Магури”. Схожі ворог застосовував і на інщих ділянках фронту.

Тому наші Сили оборони теж готуються до війни наземних роботів.

Один із підрозділів 93-ої бригади, напевно, один з найбільш унікальних в усіх Збройних Силах. Він фокусується на роботі з наземними безпілотниками. Пріоритет – логістика. Доставка боєприпасів та продуктів на позиції. Евакуація поранених і загиблих з поля бою.

“Евакуація поранених настільки ускладнилась. Бо зявилась величезна кількість повітряних дронів, яка унеможливила евакупацію загальноприйнятими засобами”, – зазначає Олександр, спеціаліст безпілотного батальйону 93-ої бригади.

Двигун від скутера, пульт від повітряного безпілотника, решта цілковито доступних деталей – так і зібрали в 93-ій систему, яка доправляє боєкомплект “на нуль” без ризику втратити екіпаж.

Гусенична система виконує сумну, але потрібну задачу, – евакуює загиблих з поля бою. Відправити людей забирати тіла – іноді означає ще більші втрати. Але тут це роблять машини – навіть під вогнем ворога. Попри те, що на платформі немає бойового модуля, в 93-ій до евакуатора ставляться, як до зброї.

Це може означати, що наближається новий етап війни, і безпілотники будуть масово застосовуватись не тільки в повітрі. Одна така система може допомогти виграти бій. Кілька – виграти битву. Аби перемогти у війні, українським сила доведеться навчитися втілювати військові технології на крок раніше ворога.

Чи реальна атака ворога з Півночі, про яку каже Буданов? Розбір фронту з Андрієм Цаплієнком