На фронті триває один із найважчих періодів для Сил оборони. Росіяни, здається, зібрали все, що мали, для свого літнього наступу. В Геншабі констатують, що хоч і повільно, але невпинно ворог просувається, абсолютно не рахуючись із втратами, які зупинили б будь-яку армію світу.
Як українські бійці тримають оборону і де вдалося переломити ситуацію розповів у репортажі з фронту в ТСН.Тиждень військовий кореспондент Андрій Цаплієнко.
Куп’янськ
Британська техніка знищує армію Путіна під Куп’янськом. Артилеристи 116-ої бригади люблять її за надійність і влучність.
Командир дивізіону 116-ої бригади Петро, коментуючи пряме попадання в російський танк Т-90 155-им калібром, зауважив, що на ціль іде максимум до 5 снарядів.
Та попри влучну західну зброю ситуація під Куп'янськом дуже ускладнилася після того, як Збройні сили були змушені перекинути на Донеччину один з найбільш боєздатних штурмових підрозділів, 95-у десантну бригаду. Вона мала врятувати Торецьк від загрози захоплення, і з цим завданням десантники поки що впорались. Та ворог скористався моментом, і просунувся в районі Куп’янська, захопивши село Піщане.
Через те, що в росіян дуже багато сил задіяно саме на цьому напрямку, артилерія змушена працювати саме по піхоті. І від роботи артилерії залежить, чи втримають українці цей напрямок. Тож по прихованих позиціях окупантів працює гармата AS-90.
“Ми збиваємо темп нарощування особового складу в певному місці, щоб вони не здійснювали штурм”, – пояснює Петро.
Але на сусідній ділянці ворог просунувся клином на захід і став ближче до річки Оскіл, явно націлившись перерізати логістичні артерії українських оборонців.
Російський наступ триває практично по всьому східному фронту. Найгарячіше біля Часового Яра та Торецька. Найгірша ситуація біля Покровська, який, разом з іншими підрозділами, тримає 110-а бригада.
Командир танку 110-ої бригади Віталій, коментуючи ситуацію, каже лише одне слово: “Хреново”.
В Торецькій агломерації окупанти зайняли частину селища Нью-Йорк. Вони з повітря руйнують місцевий Фенольний завод, розуміючи, що він може стати тривалим оплотом української оборони – як “Азовсталь” в Маріуполі чи коксохім в Авдіївці. Але напрямком головного удару росіян залишається траса “Костянтинівка-Покровськ”, яку називають “дорогою життя” для всього українського угруповання на півдні Донеччини.
Покровськ
Окупанти намагаються перерізати трасу “Покровськ-Костянтинівка”, до якої їм залишилось 5-6 кілометрів. На жаль, ті плані, які намалював собі ворог, є абсолютно реалістичними.
Оборонці Покровська вважають, що ворог планує за три місяці вийти до траси.
“У нас є три місяці до осені. Тобто, за три місяці є ймовірність, що вони вийдуть до траси”, – каже Іван Секач, начальник служби зв'язків із громадськістю 110-ої бригади.
Танкісти 110-ої бригади, люди із залізними нервами, – не дають росіянам просунутись далі, – попри авіабомби, які падають поруч.
“Як лупить, так лупить, аж земля трясеться. Сьогодні КАБи творили таке, що просто жуть”, – зізнається командир танку 110-ої бригади Віталій.
Начальник штабу танкового батальйону Олександ Філіпов втратив на війні руку, але не залишає свій підрозділ, бо досвідчених бійців на фронті критично бракує.
“Зараз дуже мала кількість наших підрозділів, які держать тут оборону. Тяжко держати такими силами. Нехватака особового складу”, – каже він.
Але, попри нестачу людей, 110-ій бригаді вдалось загальмувати рух противника в районі села Воздвиженка.
І тоді ворог почав шукати інше слабке місце біля Покровська. Росіяни захопили село Прогрес і перетнули ріку Вовча, на якій українцям не вдалось закріпитись. Кілька підрозділів 31-ої бригади Збройних Сил опинились за півкроку до оточення. Лише героїзм українських солдатів та фронтова удача дозволили нашим вийти з кільця, яке вороги вже готувались замкнути.
“Вони намагаються вирівняти лінію фронту, щоб сконцентрувати свої сили для удару. Тому почали свої сили кидати на Прогрес, нижче Новоолександрівки. Ми це бачимо, є загроза. Але особливо чимось допомогти не можемо, тому що самі тримаємось з останніх сил”, – пояснює Іван Секач, начальник служби зв'язків із громадськістю 110-ої бригади.
Втім, кризова ситуація змушує бійців шукати вихід з неї. Цього тижня 110-а бригада збила ворожий штурмовик Су-25. Бригадна ППО називає цю ділянку “Покровським трикутником”, в якому зникає ворожа авіація.
Іван Секач зазначив, що було збито 31 літак, тобто піхотна бригада ліквідувала три ескадрильї.
Єдина ділянка українського фронту, де Силам оборони наразі вдалось переломити ситуацію на свою користь – це Серебрянський ліс.
Серебрянський ліс
Українське угруповання, яке складається з бригади “Азов”, комендатури швидкого реагування Держприкордонслужби та інших підрозділів МВС, змусило росіян втекти з їхніх передових позицій.
“Азов” просувається нормально. І наші теж допомагають”, – зазначив командир розрахунку міні-РСЗВ бригади ДПСУ “Помста” Віктор.
Для того, щоб повернути втрачені позиції, окупанти спробували провести спецоперацію – зайшли у фланг прикордонникам в українському однострої.
“Помітили рух противника. Але рух противника був з такими же самими синіми стрічками на формі одягу. І форма одягу, відповідно, теж була наша”, – розповідає Олександр Білюк, начальник комендатури швидкого реагування бригади ДПСУ “Помста”.
Прикордонники зупиняють ворога ударами міні-РСЗВ, які стали неприємним сюрпризом для противника через їхню точність і потужний запалювальний заряд.
Навідник розрахунку міні-РСЗВ Віталій називає його “вбивчою силою”, яка до того ж надзвичайно точна.
Прикордонникам в Серебрянському лісі вдалось підтягнути впритул до ворога навіть американські гаубиці М101, і вони, попри поважний вік, змусили противника відступити.
Ця гармата була зроблена в 1948 році, тож, на Другій світовій не побувала, але Корейську війну точно бачила. Але навіть тут, на нашій війні, в Серебрянському лісі, такі музейні експонати працюють доволі точно, влучаючи у заховані серед лісу російські бліндажі.
На озброєнні в прикордонників, які крок за кроком відбивають в росіян Серебрянський ліс, є і гармати, які під час Корейської війни воювали проти американських М101. Раритетна установка КС-19 з нарізним стволом стріляє повільно, але дістає окупантів на дальності більше двадцяти кілометрів. Всі ці старі гармати не входять в жоден пакет західної допомоги.
“Державна прикордонна служба самостійно забезпечує, закуповує для себе вогневі засоби. Самі здобуваємо артилерійські системи. Сучасні, історичні, раритетні. Але, головне, вони забезпечені достатньою кількістю бойового комплекту, і наші артилеристи можуть працювати”, – пояснює офіцер ДПСУ Сергій Осачук.
Наразі саме на цьому напрямку українським бійцям вдається не лише тримати оборону, а й будь-якими засобами, чим тільки можливо, відкидати ворога з української землі.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео “Де Силам оборони вдалось переломити ситуацію і відбити поступ росіян?”
Нагадаємо, у зведенні Генерального штабу ЗСУ 28 липня повідомили, що найактивніші бойові дії ворог проводить на Покровському напрямку.
Читайте також:
