Вже тиждень, як на російській Курщині триває чиясь СВО, а виконувач обов’язків губернатора Курської області Олексій Смирнов лише зараз наказав місцевій владі прискорити евакуацію населення. Російське МНС рапортує, що виїхали вже понад 76 тис. Водночас інші російські держоргани дають набагато меншу цифру, інші – навпаки – кажуть про 120 тис. евакуйованих. З численних відео з Курщини в соцмережах можна побачити, що люди, особисто благаючи Путіна про допомогу, тікали, хто як може. Лише в суботу, 10 серпня, на п’ятий день операції, в трьох російських областях, що межують з Україною, – в Брянській, Курській і Білгородський – Москва запровадила режим контртерористичної операції.
Як повідомив американський Інститут вивчення війни (ISW), головою “контртерористичної операції” кремлівський “фюрер” імовірно призначив очільника ФСБ Олександра Бортнікова, поки в Росії триває пошук винних за провал роботи їхньої розвідки та прикордонних сил, які мали попередити про небезпеку прориву. Кремлівські пропагандисти в ефірах на російських федеральних каналах вже не приховують, що на Курщину кидають строковиків, погрожуючи Україні ударами по “греблях і центрах ухвалення рішень”. Британська The Times пише, що Росія ймовірно готується до масованого удару по Києву – Верховній Раді та інших урядових установах – в якості помсти за провал на Курщині.
То, що ж відбувається в Росії? Чому Путін так довго мовчить? Чи послаблять події на Курщині натиск ворога наприклад на донецькому напрямку? Як на ці події реагують на Заході? Читайте в матеріалі ТСН.ua.
Історичний прорив: що кажуть на Заході
Польська газета Wyborcza зазначає, що українська операція в Курській області здивувала як Кремль, так і західних партнерів Києва. Українці вкотре довели, що можуть сильно вразити набагато сильнішого противника.
“Сьогодні ми не знаємо, чим завершиться український наступ на Курщині, але він точно увійде до підручників сучасної війни. Це вже назвали безпрецедентною подією з часів Другої світової. Війська іншої країни увійшли на територію РФ. Операція ЗСУ показала, що російський кордон погано захищений”, – додає видання.
Переважна більшість українських та західних ЗМІ, експертів й оглядачів нагадують, що серпень – це історично поганий для Росії місяць. Одне з підтверджень – атомний підводний човен “Курськ”, який затонув у Баренцевому морі на навчаннях 12 серпня 2000 року разом із 118 членами екіпажу. Тоді Путін теж довго мовчав, а потім під час візиту до США в інтерв’ю CNN з іронічною усмішкою сказав: “Вона потонула”. В принципі, за 24 роки реакція та дії Путіна на непередбачувані події і форс-мажорні події мало змінилися.
Натомість, з наповнення основних російських Telegram-каналів і телевізійних ток-шоу можна побачити, як Кремль намагається перекласти відповідальність на місцеву владу за розкрадання виділених на будівництво фортифікацій грошей, та військових, які не надали прикордонникам і строковикам у Курській області достатньої кількості зброї, вже не кажучи, що там не було розвідки. “І це ми ще F-16 не бачили”, – говорили в ефірі ток-шоу пропагандиста Соловйова в неділю ввечері, 11 серпня.
Схоже, що рівень хаосу в Росії цими вихідними досяг рекордної позначки, адже частий гість пропагандистських ток-шоу на ворожих федеральних каналах, “політолог” Сергій Марков, якого цитувала The Washington Post, припустив, що на повернення втрачених на Курщині території Росії може знадобитися цілий рік. Станом на понеділок, 12 серпня, самі ж російські Z-пабліки повідомили про втрату ще двох сіл на Курщині. Пізніше в.о. губернатора Курської області Смирнов на нараді з Путіним повідомив, що під контролем ЗСУ вже 28 російських населених пунктів.
Поки BBC пише, що росіяни риють оборонні траншеї поблизу Курської АЕС, Forbes зазначає, що ЗСУ також окопуються, а це може означати “стабілізацію лінії фронту й довгострокову українську окупацію частини Курщини”. Хоча ще в неділю, 12 серпня, Financial Times зазначала, що Росії, яка перекинула на Курщину підкріплення, не вдається зупинити просування українських військ, які вже зайшли на 30 км вглиб Курщини, зайнявши місто Суджа, де розташована кінцева в Росії газорозподільча станція, що забезпечує транзит газу до Європи, який йде через Україну.
Проте, не всі західні ЗМІ в захваті від подій на Курщині. The Wall Street Journal у статті “Вторгнення України в Росію стикається з дилемою після швидких досягнень” зазначає, що хоч це й поставило Путіна в незручне становище й підвищило моральний дух українців, “дилема для керівництва України полягає в тому, чи варто робити ставку на прагнення до подальших здобутків, залучаючи більше військ і військової техніки, які вкрай необхідні на східному фронті, де сили Києва намагаються стримати наступ Росії”.
За інформацією аналітиків DeepState, попри територіальні втрати на Курщині, росіяни поки що не перекидають туди резерви з гарячих ділянок фронту, продовжуючи натиск на Покровськ, Торецьк, Вугледар і Куп’янськ. Проте, навіть якщо ворог все ж перекине якісь резерви наприклад з покровського напрямку, українці навряд чи це відчують. Хоча, треба також відзначити, що в численних коментарях і дописах у соцмережах українські військові наголошували, що використання ворогом КАБів і ФАБів на донецькому напрямку значно поменшало.
Козир на переговорах: що кажуть західні військові
Вперше про події на Курщині Володимир Зеленський опосередковано сказав у суботу, 10 серпня, у вечірньому відеозверненні: “Сьогодні кілька разів уже доповідав головком Сирський – щодо фронту та наших дій і витискання війни на територію агресора. Україна доводить, що дійсно вміє повертати справедливість і гарантує саме такий тиск, який потрібен, – тиск на агресора”. Саме цю фразу українського президента зацитували абсолютно всі західні медіа, як нібито факт підтвердження дій ЗСУ на Курщині.
За інформацією AFP і The Guardian, у боях на Курщині Україна задіяла тисячі своїх військових. Із посиланням на українське командування, видання зазначають, що головна мета – це розтягнути російські сили й дестабілізувати Росію зсередини.
Щодо першої мети, як пише журнал Economist, Росія перекидає на Курщину війська з Харківського напрямку, але не так багато, як би хотілося. Путін, очевидно, зробив ставку на перекидання на Курщину строковиків. Причому, самі ж російські ЗМІ писали, що командири кидали цих самих строковиків на позиціях, які потім потрапили в полон до ЗСУ, без необхідної зброї тощо, відмовляючись перевести їх в тил.
А от дестабілізувати Кремль на деякий час нам все ж таки вдалося. Лише за тиждень після прориву кордону на Курщині, в понеділок, 12 серпня, російська пропаганда зарясніла заявами Путіна з великої наради з місцевими керівниками Курщини, де кремлівський “фюрер” намагався їх всіляко принизити й повісити на них всіх собак.
“ФСБ і Росгвардія мають забезпечити режим контртерористичної операції у прикордонних регіонах (що цікаво, не Генштаб і Герасимов – ред.). Акція в Курській області має військову мету зупинити наступ військ РФ по лінії бойового зіткнення, але цього не відбулося. Київ намагався зруйнувати згуртованість російського суспільства, але йому це не вдалося. Про які переговори взагалі може йтися з людьми, які без розбору завдають ударів по мирних”, – заявив Путін.
Протягом тижня, поки триває операція на Курщині, в західних медіа неодноразово з’являлося припущення: якщо ЗСУ вдасться закріпитися на захоплених російських територіях, це може стати додатковим козирем Києва на майбутніх переговорах із Москвою щодо, наприклад, виходу російських військ із Харківщини або повернення Україні контролю над ЗАЕС, де ворог в неділю, 11 серпня, намагався влаштувати пожежу.
Поки очільник комітету Держдуми з оборони Андрій Картаполов переконує, що немає жодної необхідності оголошувати додаткову мобілізацію, факт задіяння на Курщині строковиків говорить про зворотне. А, як відомо, їхні зарплати, порівняно з контрактниками, яким Путін нещодавно підвищив платню за вбивства українців, копійчані. Тому Кремль тут теж опиняється перед свого роду дилемою: продовжувати масово задіювати строковиків для стабілізації ситуації у прикордонних з Україною регіонах, або оголошувати ще одну велику хвилю мобілізації. Путін, вочевидь, поки що зробив ставку на перший варіант, покладаючи всю повноту відповідальності за помилки на місцеву владу цих регіонів.
Позаштатний науковий співробітник американського CSIS, генерал-майор австралійської армії у відставці Мік Раян вважає, що надалі можливі три варіанти розвитку подій:
- Україна спробує втримати захоплені російські території до переговорів з Росією;
- частково відійти із захоплених територій на більш обороноздатні рубежі;
- та повернутися до міжнародного кордону з Росією.
“Перший варіант має найвищий ризик, бо українські сили легко відрізати та знищити навіть напівкомпетентному російському командиру. Тому є ймовірність втрати великої кількості сил: батальйонів та бригад, артилерії, РЕБ і ППО. Цей сценарій, якщо він піде погано, також змарнує позитивне стратегічне ставлення, яке було створене раптовим нападом України на Росію”, – вважає Мік Раян.
Науковий співробітник Королівського інституту об'єднаних збройних сил Майкл Кларк також скептично ставиться до того, що ЗСУ вдасться втримати захоплені російські території довше місяця.
“Я впевнений, що вони (Україна – ред.) намагаються перевернути уявлення, що повільно програють війну. Українці повільно втрачали територію. Виникло відчуття, що вони не зможуть перемогти. Тому вони розпочали цей наступ, щоб дати росіянам привід для занепокоєння. Україна хоче, щоб Росія відвела війська з інших фронтів. Однак Україна не зможе утримувати захоплені російські території довше ніж місяць, бо Росія направить туди свої найкращі підрозділи”, – сказав Кларк в інтерв'ю Sky News.
