Навіщо така “фішка” взагалі існувала і чому виробники вирішили від неї відмовитися?
Нанесення на диски телефонів не лише цифр, а й літер, прийшло зі США. Звісно, американці не набирали текстові повідомлення за допомогою домашніх телефонів, однак колись їхні номери складалися з цифр і літер.
Завдяки такій системі людям було простіше їх запам'ятовувати. І дійсно, набагато простіше запам'ятати номер TREmont 3106, аніж, наприклад, 873–3106.
Звісно ж, у Радянському Союзі літери на дисках домашніх телефонів існували з тією ж метою, тобто щоб люди могли легше запам'ятати номер. Однак головна відмінність радянських номерів від американських полягала в тому, що номер складався з 1–2 літер і більшої частини цифр. Наприклад, він міг мати такий вигляд: АВ 3 65 11 чи Б 6 23 13.
Всього на домашніх телефонах в СРСР було десять літер (А, Б, В, Р, Д, Е, Ж, І, К і Л). Літеру “З” вирішили пропустити, тому що її можна було легко сплутати з цифрою “три”.
Чому ж пізніше виробники все ж відмовилися від такої системи? Літери на радянські телефони припинили наносити 1968 року. Насамперед це пояснюється тим, що система не така зручна, як думали спочатку. А ще з часом у телефонній компанії виявили брак літер для створення нових телефонних номерів.
Читайте також:
