Багато експертів і політиків закликають до переосмислення стратегії та більш чесного підходу до цілей, які переслідує Україна у своїй боротьбі проти Росії. Зокрема, ідеї змінити підхід до військових дій, бути відкритими щодо реальних цілей і навіть серйозно розглянути питання про приєднання України до НАТО попри часткову окупацію територій країни стають дедалі актуальнішими.
Про це пише The Economist.
Війна йде важко: час змінити підхід
Президент України Володимир Зеленський, перебуваючи в Америці, вкотре попросив більше військової, фінансової та дипломатичної підтримки для боротьби проти Росії. Попри нові партії зброї від Сполучених Штатів, реальність поля бою видається непевною. Після відвоювання Херсона 2022 року Україна майже не просунулася вперед. Літній контрнаступ 2023 року, на який покладали великі надії, не дав очікуваних результатів. Українські військові змогли повернути лише невеликі ділянки окупованої території, тоді як на деяких напрямках Росія навіть просунулася, наприклад, у районі Авдіївки та Покровська.
Зеленський продовжує говорити про військову перемогу та відновлення кордонів 1991 року, що включає повернення Криму й Донбасу, але ці цілі видаються дедалі нереалістичнішими, пише видання. Війна, яка на початку могла здаватися спробою швидкого вигнання агресора, перетворилася на виснажливе протистояння, в якому обидві сторони намагаються витримати довше за іншу. Це змушує багатьох оглядачів замислитися над новими підходами до вирішення конфлікту, включно з можливими змінами стратегічних цілей України.
Чесність щодо цілей перемоги
Західні лідери і президент Зеленський мають бути відвертими щодо реальних цілей війни, пише The Economist. Питання відновлення всієї території України є гідним і справедливим, але необов'язково досяжним у нинішніх умовах. Оскільки Росія не виявляє жодної зацікавленості в мирних переговорах, а українська армія виснажується, реалістичність повної військової перемоги видається сумнівною. Зеленський на Генеральній асамблеї ООН заявив, що Росію можна лише змусити до миру. Та цей шлях вимагає не лише продовження військових дій, а й перегляду кінцевих цілей конфлікту.
Найгірший варіант – це примушення України до невигідного миру, коли її територіальні втрати будуть визнані остаточними, а війна заморозиться. Проте варто визнати, що наразі Захід та Україна не мають єдиної стратегії для досягнення перемоги і це може бути проблемою. Якщо не буде чіткого плану, підтримка західних союзників може поступово слабшати, що призведе до ще гіршої ситуації на фронті.
Чи можна вступити до НАТО попри окупацію
Одним із найважливіших питань, яке Україна і Захід мають серйозно розглянути, є можливість вступу України до НАТО навіть за умови окупації частини її території. Ця ідея видається нестандартною, але вона може бути відповіддю на складну ситуацію, в якій перебуває Україна. Багато українців і західних експертів уже розуміють, що вступ до НАТО може забезпечити надійніший захист і гарантії безпеки для України.
Українська громадська думка теж поступово змінюється. Дані The Economist свідчать, що зростає кількість тих, хто готовий погодитися на мир, якщо це означає вступ України до Євросоюзу та НАТО. 47% українців готові прийняти поточні лінії фронту, якщо це дозволить країні стати членом НАТО. Це може свідчити про те, що суспільство вже готове до компромісів заради довготривалої стабільності та міжнародних гарантій безпеки.
Проблеми української армії: хто замінить втрати
На фронті українська армія зазнає значних втрат, хоча вони й менші, ніж у Росії. Проблема в тому, що Україна має менше людських ресурсів для заміни загиблих або поранених бійців. Росія використовує переваги своїх великих мобілізаційних резервів і готова нести величезні втрати. Україна ж, покладаючись на мобілізацію, дедалі більше стикається з труднощами в наборі кваліфікованих солдатів. Новобранці часто не мають потрібної фізичної підготовки або не бажають воювати. Це створює ризик ослаблення армії.
Ці проблеми поглиблюються розтягнутим фронтом і великими потребами в техніці. Українська армія потребує сучасної зброї й технологій, але фінансові можливості країни обмежені. Власне виробництво озброєння є важливим кроком, проте без міжнародної фінансової підтримки цього недостатньо.
Росія зміцнює свою оборону і продовжує атаки
Попри численні втрати і повільний прогрес на фронті, Росія продовжує зміцнювати свої позиції. Виробництво зброї в РФ зростає, а закупівлі озброєння у Північної Кореї та Ірану дозволяють продовжувати атаки на українську інфраструктуру. Ці обстріли спрямовані не лише на військові цілі, а й на енергетичні об’єкти, що може мати катастрофічні наслідки для України в зимовий період.
Українська енергетична система вже постраждала від кількох хвиль атак і очікуються нові удари, коли температура впаде. Енергетична криза може мати серйозні соціальні наслідки, зокрема викликати нову хвилю переселень або протестів через відключення електроенергії та опалення.
Що далі?
Проблеми, з якими стикається Україна, вимагають перегляду стратегії. Захід та Україна мають бути чесними щодо реальних перспектив війни і розглянути нові варіанти вирішення конфлікту. Одним з таких варіантів може стати приєднання до НАТО навіть за умов окупації частини територій, що дало б Україні більше гарантій безпеки.
“Президент Зеленський і західні лідери мають чітко окреслити, якою вони бачать перемогу в цій війні. Можливо, варто визнати, що повна військова перемога не є досяжною в найближчій перспективі, і замість цього сфокусуватися на довготривалих цілях – зміцненні обороноздатності України та інтеграції її до європейських і євроатлантичних структур”, – пише The Economist.
Читайте також:
