Лікарка паліативної допомоги Сара Веллс, яка за 20 років надала допомогу приблизно 2000 невиліковно хворим пацієнтам, розповіла, про що вони найбільше жалкують перед смертю.
Про це пише The Telegraph.
Жінка зрозуміла, що хоче працювати у сфері паліативної допомоги, під час шестимісячного перебування в госпісі під час медичного навчання. Після восьми років роботи лікаркою загальної практики вона прийшла працювати до госпісу Марії Кюрі в Соліхаллі, Англія.
“У людей, про яких ми дбаємо, смертельний діагноз. Це може бути деменція, серцева недостатність, захворювання рухових нейронів, рак, який прогресує, або будь-яке інше захворювання, яке може призвести до їхньої смерті. Їм зазвичай залишилося жити декілька тижнів, і серед них непропорційно багато молодих людей – хоча ми дбаємо про кожен вік у суспільстві, наші госпісні ліжка призначені для складних пацієнтів, як-от батьки з маленькими дітьми, які не бажають бачити їхню смерть удома”, – розповіла Сара.
Медикиня поділилася, що жодна людина не сказала, що хотіла б проводити більше часу в офісі. Натомість більшість жалкує, що не проводили більше часу з родиною.
“Люди шкодують не про те, що вони зробили, а про те, чого не зробили: про пропущені дні народження, про втрачені шанси. Вони також шкодують, що відклали практичні справи: від складання заповітів до планування похорону. Пріоритети в останні дні змінилися: 18-річний хлопець з агресивним раком кісток захотів свій Xbox, а затята фанатка “Вімблдона” хотіла провести час, спостерігаючи за турніром, поїдаючи полуницю і попиваючи шампанське”, – пригадала вона.
Також у госпісі працівники намагаються задовольнити всі прохання. Зокрема, жінці, яка живе з раком молочної залози, допомогли влаштувати дівичвечір з рожевими ковбойськими капелюхами й недоречними повітряними кульками.
“Занадто хвора, щоб стояти на момент весілля, ми відвезли її на ліжку, щоб обмінятися клятвами з чоловіком. Вона померла наступного дня, дуже щаслива, принаймні від того, що церемонія відбулася. Важливо також святкувати добре прожите життя. Один чоловік і його 80-річна дружина підняли одне за одного келих із шампанським у річницю весілля, всього за кілька годин до її смерті. Це був чудовий момент. Те саме стосується і створення спадщини для майбутніх поколінь. Ми допомогли 32-річній жінці з раком підшлункової залози записати на відео, як її малюк вчиться ходити, і його невпевнені кроки прекрасними садами нашого госпісу назавжди закарбувалися в моїй пам'яті”, – додала Сара Веллс.
Жінка також поділилася, що така робота навчила її не зациклюватися на дрібницях. Також вона зізналася, що не боїться померти.
“Я розумію, що станеться, і подбаю про те, щоб мене оточували люди, яких я люблю, тому що передусім ця робота навчила мене, що наші зв'язки з іншими справді мають значення”, – зауважила лікарка.
Нагадаємо, чоловік розплакався, почувши голосове повідомлення покійної дружини вперше за 14 років. Для нього це велика цінність.
Читайте також:
