Понад 700 закладів, що надають паліативну допомогу, а військових після надскладних поранень родини забирають додому або шукають для них приватні заклали для догляду.
Чому ця система не працює та на які зміни чекають близькі тяжкопоранених та волонтери – йдеться у матеріалі кореспондентки ТСН Ірини Маркевич.
Дружина ветерана змушена сама доглядати за тяжко хворим чоловіком
Сергій був тяжко поранений під Бахмутом улітку 2022 року. У нього ампутована нога, немає нирки, він перебуває в так званому стані зниженої свідомості. Сергій чує Тетяну, але реагує лише очима.
Щоб доглядати за Сергієм, вона пішла з роботи. Їй допомогли обладнати, власне, домашню реанімацію – протипролежневий матрац, спеціальне ліжко, кисневий концентратор, відсмоктувачі – все коштує понад 100 тисяч гривень, і тут не має жодної державної копійки.
Сергій довго перебував у лікарні, але належного догляду не отримував, переконує Тетяна.
“Кожного разу, щоб його перевернути, щоб змінити положення, бо це профілактика пролежнів, то треба бігати, просити. Йдуть перевертати – це повністю невдоволені обличчя. Догляд був жахливий”, – каже дружина ветерана Тетяна Клещукова.
У Сергія були глибокі пролежні, але останньою краплею стала інфекція. Стан її чоловіка погіршувався. Тетяна шукала заклад, де був би належний догляд, масажі, заняття з реабілітологом, але марно.
“Державних центрів для реабілітації таких станів я не знайшла жодного”, – каже жінка.
Тетяна перевезла чоловіка до дому. Вступила до медичного коледжу, щоб кваліфіковано доглядати за ним. Винаймає для чоловіка масажиста та реабілітолога. Соціальна виплата по догляду за тяжкохворим становить 2 180 гривень на місяць. Додаткові гроші, які гарантує держава за поранення на фронті, Тетяні довелося виборювати і спілкуватися з військовою частиною чоловіка через адвоката. Зараз вони живуть саме за рахунок цих коштів, в іншому разі це було б неможливо.
Що кажуть медики
За даними НСЗУ, паліативну допомогу в країні надають понад 700 стаціонарів. Для перебування у закладі надається 14 днів і за це лікарня отримує по тисячі гривень на день за кожного хворого.
“Якщо пацієнт перебуває більший термін, ніж передбачено в пакеті, то, найімовірніше, лікарня кошти не отримає за це”, – каже директор Боярської міської лікарні Володимир Пляцек.
У Мінветеранів навіть зізнаються, що не знають, яка кількість військових потребує паліативної допомоги. Ніхто і ніколи не вів їх облік.
“Допомога, яка зараз існує в Україні – вона ні за рівнем якості, ні за рівнем покриття не підходить для ветеранів, які віддали своє здоров'я. Цю допомогу треба переглядати”, – каже заступниця міністра у справах ветеранів Руслана Величко-Трифонюк.
Все, що поки змогли зробити, це забов'язати медзаклади відкрити спеціальні палати тривалого перебування для військових.
У Боярській міській лікарні таку палату відкрили місяць тому. Її обладнали, але жодного пацієнта тут ще не було. Та медики не приховують – окремого навченого персоналу, який би міг цілодобово та якісно доглядати за паліативним хворим, наразі немає.
Як допомагають військовим у приватних клініках
Поки в державних лікарнях на третьому році війни думають, як організувати сучасну допомогу тяжкопораненим, у приватній реабілітаційній клініці, започаткованій волонтерами, щоб потрапити до цього паліативного відділення, вже утворилася черга з військових із різними ураженнями мозку.
Ромі зараз 22 роки. Його дім був у Вовчанську. З їхньої родини на війну мобілізували батька, який зараз теж поранений. Роман після військового коледжу підписав контракт і був поранений торік у листопаді під Слов'янськом. Пані Ольга має доглядати пораненого чоловіка й сина у вегетативному стані, має 5-річну доньку. Їх дім не просто стертий з лиця землі, цілого міста Вовчанськ більше не існує.
З такими, як Рома, тут постійно займаються реабілітологи, масажисти. У них є спеціальне харчування, медикаменти, але найголовніше – догляд: їх постійно перевертають, слідкують, щоб не було пролежнів, щодня миють, чистять зуби.
Родини військових лише частково покривають витрати, решту коштів закривають благодійні фонди.
Зараз у паліативній палаті 5 військових. Але через великий попит відділення планують розширити до 25 ліжок. Алла Чонгар, яка у волонтерському русі ще від Майдану, каже – змінити систему паліативної допомоги не так складно, якщо одне міністерство не перекидатиме відповідальність на інше.
Ця допомога тривала, часто непрогнозована. Але навіть за таких травм молоді хлопці відновлюються і виходять з вегетативного стану. За рік догляду в цьому відділенні двоє пацієнтів відновили всі свої функції. От і Рома, якого сюди привезли з пролежнями до кісток, знесиленого та з інфекціями, набрав вагу, стабілізував стан і нині реагує на голос мами та навіть деколи усміхається.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: ТСН НОВИНИ за 11 жовтня 2024 | Новини України СЬОГОДНІ НАЖИВО
Читайте також:
