Спроба переламати ситуацію? Дипломатичний хід, щоб активізувати допомогу? Чи сигнал партнерам про критичність моменту? Який ефект дасть План перемоги, оприлюднений президентом Зеленським, активно обговорюють в експертному колі і в соцмережах. План, який Володимир Зеленський спочатку довго зберігав у таємниці, обговорюючи його лише з лідерами держав-партнерів, але цього тижня представив у Верховній Раді і перед Радою Європи в Брюсселі.
Документ невеликий: він складається з п’яти пунктів і трьох таємних додатків. Перший пункт – негайне запрошення України до НАТО. Другий і третій стосуються зміцнення оборонних можливостей України за сприяння партнерів. Йдеться, зокрема, і про спільний захист неба, і про неядерний щит для стримування російської агресії в майбутньому.
В четвертому пункті йдеться про економіку і поклади рідкісних цінних копалин в Україні, які можуть зацікавити західних інвесторів. Пункт п’ятий – про післявоєнну безпеку України та Європи. Зокрема, Київ пропонує заміщення американських військових у Європі українськими після завершення війни.
То чи спрацює цей план? І до чого схиляються учасники обговорень, розповіла кореспондентка ТСН Марія Васильєва.
Документ, який Володимир Зеленський тримав у таємниці, обговорюючи його лише з ключовими партнерами, який він сам назвав Планом перемоги.
“План перемоги – це гарантія, що божевільні в Москві втратять можливість продовжувати війну”, – заявив Зеленський.
Він оприлюднив його в момент, коли сподівання на цілковиту перемогу залишилися хіба що у найбільших оптимістів.
“Якщо почати рухатися з цим планом перемоги саме зараз, то може вдатися завершити війну не пізніше наступного року”, – каже Зеленський.
Попри всю втаємниченість, деякі пункти плану Зеленського були відомі ще до оголошення через свою очевидність.
“Перший пункт – це запрошення України до НАТО. Зараз”, – заявив президент.
Запрошення – це не вступ, а лише політичний жест, необхідний з боку Альянсу, щоб продемонструвати, що Україну виводять із сірої зони до європейського безпекового простору. Водночас саме приєднання може розтягнутися на роки, пояснюють експерти. Але в НАТО всі ключові гравці орієнтуються на позицію США.
Так само очікуваним виявився інший пункт – про надання далекобійної зброї та дозволу бити нею по російських військових об'єктах. Але і в цьому президент Байден залишається непохитним, щоразу повторюючи: ні, ні і ще раз ні.
Власне, головна проблема полягає в тому, що всі наші партнери орієнтуються на Сполучені Штати. Тому що самі європейці, судячи з позицій Франції, Великої Британії, доволі давно уже все зрозуміли, але позиція Сполучених Штатів їх гальмує. Якщо, наприклад, завтра позиція Сполучених Штатів зміниться, то, власне, може бути й певний прорив для всього Заходу, тому що, повторююся, там усі ці ідеї доволі давно назріли й перезріли.
До дня виборів у США 5 листопада жодних шансів на зміни не буде. Ризикувати Байден не схильний, щоб не дати Трампу аргументи для критики у дні, вирішальні для перегонів. Однак, припускають оглядачі, між днем голосування та вступом на посаду нового президента можливі сюрпризи. Хоча і в цей період міжвладдя та після ймовірність розвернути позицію Білого Дому залишається невисокою. Тож Київ намагається змінити рамку: це більше не війна Росії в Україні. Це вісь зла знищує світовий порядок.
“В коаліції злочинців разом з Путіним зараз Північна Корея. Наша розвідка фіксує не лише передавання зброї з Північної Кореї, але й передавання людей. Кожен бачить співпрацю іранського режиму для Путіна, так само, як і співпрацю Росії з Китаєм. І ми маємо чесно говорити: якщо ми не посилимося суттєво зараз, Путін встигне суттєво посилитися наступного року так, щоби назавжди відкинути дипломатію”, – каже Зеленський.
Поки Володимир Зеленський представляє свій план у Брюсселі, ми говоримо про нього з колишньою міністеркою оборони Литви, а тепер депутаткою Європарламенту Расою Юкнявічине. Найближчі сусіди України, каже вона, також переконані, що на кону стоїть більше, ніж захист самої України. Вони вже й самі почуваються в небезпеці через кволість Заходу.
“Немає іншого виходу, крім перемоги України. Такі політики, як я, з Литви, Польщі, Північної Європи, ми розуміємо, як дорого може обійтися, якщо Україна зазнає поразки. Це просто немислимо. Який ще план може бути? Віддати частину території України? Що тоді буде? Тоді Іран, Китай, зараз уже така коаліція диктатур склалася, вони вже наочно побачать, що демократії слабкі і не можуть боротися проти диктатур”, – каже Юкнявічине.
Ідея Зеленського про неядерне стримування Росії також має своїх прихильників в Європі. Україна пропонує розмістити на своїй землі комплексний неядерний щит. Один з його можливих елементів запропонував лідер німецького опозиційного блоку ХДС-ХСС Фрідріх Мерц. У своєму виступі в бундестазі Мерц, якого називають одним з найімовірніших наступників канцлера Шольца, напустився на нього за відмову надати Україні ракети “Таурус”. Він закликав поставити Путіна перед фактом: якщо впродовж 24 годин Росія не припинить ракетно-бомбовий терор українських міст, Німеччина має поставити крилаті ракети “Таурус” і зняти всі обмеження на їхнє застосування.
“Ви повинні дуже чітко і ясно сказати Путіну, що ми більше не терпітимемо його невибіркові бомбардування цивільної інфраструктури, лікарень, дитячих садків. Якщо він не припинить бомбардування цивільного населення України впродовж 24 годин, то без попередження Німеччина має поставити крилаті ракети “Таурус”. Знаєте, не можу позбутися враження, що погроза застосувати тактичну ядерну зброю по Заходу також значно на вас впливає. Останнім часом я все частіше згадую слова французького філософа Мішеля де Монтеня: “Страх – мати жорстокості”. Пане канцлере, настав час подолати наш страх Путіна. Щоб по-справжньому покласти край звірствам в Україні”, – заявив Мерц.
Економічний пункт плану Зеленського виявився доволі неочікуваним. Київ пропонує ЄС і США угоди про спільний захист і використання цінних копалин – урану, титану, літію, графіту.
І питання, власне, стоїть руба. Або до цих ресурсів матиме доступ Захід, або, наприклад, Китай. І потім Китай спрямує ці ресурси проти цього самого Заходу.
В Україні план Зеленського традиційно розділив оглядачів навпіл. Критики закидають йому те, що цей документ, де на 90 відсотків усе залежить від інших країн, Планом перемоги аж ніяк не є, радше списком побажань до західних партнерів, які вже неодноразово ці самі прохання відхиляли. Інші ж кажуть: план, хай як він називається, – спроба перепакувати вкрай необхідні Україні речі в нову дипломатично-медійну обгортку. Бо вистояти в нових реаліях без значного посилення підтримки неможливо. І це найбільш очевидний, хоча і не прописаний словами пункт.
Читайте також:
