Останнім часом тема психологічного напруження звучить для українців дедалі частіше. Працівники різних сфер говорять про втому від невизначеності майбутнього, пов’язану з війною, постійних очікувань, оцінок і прихованих міжособистісних конфліктів. У відповідь на це з’являється сильне бажання "захищатися" - від керівництва, колег, клієнтів або навіть від самої робочої атмосфери. Що таке психологічний захист та які його прийоми допоможуть у різних ситуаціях, розповів для РБК-Україна експерт з психології підприємництва, бізнесмен та науковець Костянтин Круглов. Більше цікавого: Чому українці стали частіше конфліктувати та хейтити один одного Як з'являється психологічний тиск За словами експерта, перш ніж вибудовувати психологічний захист, важливо зрозуміти, від чого саме ми намагаємося захиститися і чому. "Психологічний тиск - це не завжди відкрита агресія чи грубі слова. Частіше він проявляється у формі натяків, маніпуляцій, знецінення, мовчазного осуду, підвищених очікувань або перекладання відповідальності. Людина може відчувати внутрішній дискомфорт, тривогу, роздратування чи провину, навіть якщо зовні ситуація виглядає звичайною", - каже Костянтин Круглов. За даними американського звіту Gallop State of the Global Workplace, 41% працівників повідомляють, що переживають дуже високий рівень стресу. Це означає, що все більше людей відчувають фонову тривожність на роботі - а отже, в одному з найважливіших аспектів свого життя. Це напряму впливає на продуктивність, мотивацію та загальне самопочуття. З чого почати захист? Перший крок до психологічного самозахисту - це чесно відповісти собі, що саме ви хочете захистити. Наприклад: свої межі, цінність, внутрішній спокій, право бути собою або власну впевненість. Варто також запитати себе: що змушує мене думати, що я зараз у небезпеці? Інколи потреба в захисті виникає не через саму ситуацію, а через внутрішню реакцію на неї. "Можливо, це страх бути відкинутим, бажання відповідати чужим очікуванням або потреба доводити свою правоту. Саме тут і варто звернути увагу на найголовніше: емоційний тиск або атака стають дієвими лише тоді, коли людина втрачає контакт із собою. У цей момент вона починає реагувати - через образи, страхи, автоматичні емоційні реакції ("я маю бути хорошим працівником", "я не можу відмовити", "я мушу пояснити")", - пояснює науковець. Слухаємо власні реакції Поки людина залишається в контакті зі своїм внутрішнім відчуттям реальності, зовнішній тиск не має над нею повної влади. Саме тому психологічний самозахист починається не зі слів, а з внутрішнього стану. "Якщо ви відчуваєте, що на вас тиснуть або намагаються емоційно втягнути в конфлікт, важливо не загострювати ситуацію і водночас не зраджувати себе. У таких випадках корисно завершити діалог нейтральними, коректними фразами. Наприклад: "мені потрібно трохи часу, щоб це обдумати", "почув вашу позицію", "зараз не готовий це обговорювати" та інші. Ці фрази не ображають співрозмовника, але дозволяють вийти з ситуації гідно, не беручи участі в емоційній ескалації", - радить Костянтин Круглов. Після складного діалогу важливо повернутися до себе наодинці, без сторонніх впливів. Саме в тиші можна відокремити, що пішло не так і чому слова або емоції іншої людини так сильно вплинули. Поставте собі запитання: "що відбувалося насправді, якщо відкинути емоції?" Такі питання допомагають вийти з чужого бачення і чужого сприйняття, повернути ясність та заспокоїти внутрішній стан.

Експерт з психології підприємництва, бізнесмен та науковець Костянтин Круглов (фото надано автором) Глухий кут конфлікту Якщо з конфліктного діалогу не вдається вийти й тиск продовжується, не варто виправдовуватися або доводити свою невинуватість. У цей момент будь-яке пояснення лише поглиблює емоційну залежність і змушує вас відповідати за почуття іншої людини. "Мовчання або пауза часто є найзрілішою формою самозахисту. Вони дозволяють не втягуватися в конфлікт і зберегти внутрішню рівновагу. Психологічний тиск стає дієвим лише в той момент, коли людина несвідомо перекладає відповідальність за свої дії, слова або емоційний стан на інших", - каже науковець. Він пояснює, що коли ми починаємо думати, що хтось змусив нас відчути злість, провину чи страх, ми втрачаємо внутрішню опору і стаємо вразливими до зовнішнього впливу. У такій позиції з'являється потреба виправдовуватися, доводити свою правоту або контролювати реакції оточення. Натомість справжній психологічний самозахист починається з повернення відповідальності собі за свої вибори, межі та реакції. "Внутрішню опору допомагає знайти здатність зупинитися і запитати себе, що в цій ситуації залежить від мене, а що ні, і з якої точки я хочу діяти – з напруги чи з ясного внутрішнього відчуття. Саме такий внутрішній орієнтир дозволяє залишатися стійким, не вступаючи в чужі емоційні сценарії", - каже експерт. Не лізьте у чужий конфлікт Часто на роботі ми переживаємо і за своїх колег, яким дуже хочеться допомогти та підтримати їх. У таких ситуаціях важливо не занурюватися у внутрішню драму іншої людини, навіть якщо вона перебуває під тиском або прямо запрошує вас стати посередником у конфлікті. "Кожна людина проходить свої внутрішні переживання самостійно і несе за них відповідальність. Звісно, ніхто не скасовує дружню підтримку і спокійну розмову, пораду відпочити, налагодити сон, зайнятися спортом чи звернути увагу на дихання. Проте не проживайте цей конфлікт замість іншого або разом з іншим", - радить Костянтин Круглов. Психологічний самозахист на роботі - це не боротьба. Це здатність залишатися в контакті з собою, чути себе глибше за первинну емоцію і діяти з ясності, а не з реакції. Саме така позиція дозволяє зберігати внутрішню стійкість у житті. Вас може це зацікавити:

• 7 трендів психології, що маскуються під саморозвиток, але вони руйнують особистість
• Які серйозні проблеми приховують сварки через дрібниці