Військовий розповів про участь у бойових діях та що допомагає зберігати спокій Військовослужбовець Олександр Вітюк, на позивний «Кіт», не мав досвіду військової служби, але три роки провів у зоні бойових дій, куди вирушив з першого дня повномасштабного вторгнення. Службу ніс у 120-й окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ, в якій прослужив до весни 2025 року. За час несення служби отримав три нагороди. Історію захисника розповіли Вінницькому обласному ТЦК та СП. У ТЦК кажуть, що бути воїном — нелегка робота, яка має свою ціну: через проблеми зі здоров’ям Олександр перевівся на службу до ТЦК та СП, де отримав звання молодший сержант і є командиром першого відділення роти охорони. Чи важко було після участі в бойових діях та тривалого перебування на лінії фронту повернутися в тил, у порівняно мирне місто? «Було важко, зовсім інша картина, люди по-іншому бачать життя. Звісно, є обстріли, але це не дає  людям достатнього розуміння ціни, яку платять ті, хто взяв на себе відповідальність захищати і стримувати цей вогонь війни. Більшість людей не знають, що таке війна, і не цінують внесок моїх побратимів. Немає поваги. На початку повномасштабного вторгнення була підтримка, вдячність, а зараз воював чи ні — усім байдуже. На жаль, навіть від родичів інколи можна почути: «Я тебе туди не посилав, а хто тебе змушував?». Я сам розірвав родинні зв`язки через таке ставлення, і це дуже боляче. Але добре, що не тільки таке є, підтримують також. Я розумію, що всі втомилися, і військові, і цивільні, але йдемо вперед, тільки так, до перемоги», - розповідає військовий. Чи маєте звички, ритуали, які допомагають зберігати спокій? «Молитись Богу. Тільки молитись Богу, просити про підтримку, дякувати, навіть коли тобі погано. Дякувати, що дав тобі життя та все, що маєш. Коли ми з побратимами сідали їсти, то завжди молились. Можливо, саме завдяки Божій підтримці я живий», - каже Олександр. Що одразу згадуєте, коли думаєте про побратимів? «Згадую про тих, кого втратив. Про те, як ми з хлопцями стали однією сім'єю, про спільний побут, як ділились історіями про дітей, дружин. Як відкривали один одному душу. Про повагу, яка є тільки у військовому братерстві. Про те, як тільки познайомились і потроху притирались один до одного. Пам’ятаю кожного побратима та з болем згадую моменти втрат», - ділиться військовослужбовець. Що у службі вас мотивує? «Я ж не просто так пішов, правильно? А щоб зберегти нашу Батьківщину. Ми нація міцна, сильна, красива. Не знаю, чи нам випаде відчути результати нашої боротьби, але хочу, щоб наші діти — майбутнє України — мали гарне вільне життя, мали право голосу», - підкреслив воїн. Що б ви сказали людині, яка боїться ставати на захист Батьківщини? «Це складне запитання. Всім страшно, але потрібно захищати нашу націю. Боятись нормально, але маємо відстояти себе, своє право бути українцями, потрібно зупинити ворога, щоб жити вільно на своїй землі», - додав захисник.