Суматранський орангутанг здивував науковців, які побачили, як він лікує відкриту рану на щоці припаркою з лікарської рослини.
Це перший науковий запис про те, як дика тварина загоює рану за допомогою рослини з відомими лікувальними властивостями. Результати дослідження були опубліковані в журналі Scientific Reports1, передає Nature.
“Це показує, що орангутанги і люди обмінюються знаннями. Оскільки вони живуть в одному середовищі існування, я б сказала, що це досить очевидно, але все одно інтригує”, – сказала Кароліна Шупплі, приматологиня з Інституту поведінки тварин імені Макса Планка в Констанці, Німеччина, і співавторка дослідження.
2009 року команда Шупплі спостерігала за суматранськими орангутангами у національному парку Гунунг-Леузер у Південному Ачеху, Індонезія, коли молодий самець перебрався до лісу. За словами Шупплі, у нього не було великих подушечок на щоках, так званих фланців, і йому, ймовірно, було близько 20 років. Його назвали Ракус, або “жадібний” індонезійською мовою, після того, як він об'їв усі квіти з куща гарденії за один присід.
2021 року Ракус пережив стрибок росту і став дорослим самцем. Дослідники спостерігали, як Ракус бився з іншими самцями, щоб встановити домінування, а в червні 2022 року польовий асистент помітив відкриту рану на його обличчі, можливо, зроблену іклами іншого самця.
Через декілька днів Ракуса бачили, як він їсть стебла і листя акара кунінга (Fibraurea tinctoria), які місцеві жителі використовують для лікування діабету, дизентерії та малярії. Орангутанги в цій місцевості рідко їдять цю рослину.
Окрім того, що Ракус їв листя, він жував його, не ковтаючи, і протягом семи хвилин змащував соком свою лицьову рану пальцями. На рану сіло декілька мух, після чого Ракус наклав припарку з кашки з листя. Наступного дня він знову з'їв рослину. Через вісім днів після поранення його рана була повністю закрита.
За 21 рік спостережень дослідницька група не бачила, щоб інші орангутанги в національному парку займалися самолікуванням за допомогою акара кунінга. Це може бути пов'язано з тим, що дикі орангутанги в цьому регіоні рідко отримують поранення. Або ж Ракус – єдиний, хто знає про цей метод лікування, який він засвоїв ще до того, як оселився в цій місцевості.
“Це перше дослідження, яке науково продемонструвало, що тварина використовує рослину з лікувальними властивостями для лікування ран, прикладає її до рани і послідовно лікує протягом певного періоду часу”, – говорить Майкл Гаффман, який вивчає самолікування тварин в Інституті тропічної медицини при Університеті Нагасакі в Японії.
Гаффман каже, що самолікування спостерігається у багатьох видів. Канадські білі гуси ковтають листя цілком, щоб вигнати стрічкових черв'яків. Лісові щури вистилають свої гнізда ароматичними рослинами, щоб знищити паразитів. А шимпанзе у Габоні розтирають комах біля своїх ран, можливо, як засіб лікування.
Науковці припустили, що люди, можливо, навіть відкрили деякі засоби лікування, спостерігаючи за тваринами: “Ймовірно, наші предки дивилися на інших тварин і дізнавалися про ліки. Коли соціальні тварини спілкуються, ця інформація закріплюється і може передаватися від покоління до покоління”.
Нагадаємо, найстаріша у світі самиця-орангутанг Белла, що живе в неволі, відсвяткувала свій 63-й день народження. Тварину забрали до німецького зоопарку 1964 року.
Читайте також:
